Для багатьох українців та українок зараз волонтерство стало у новинку, але не для наших героїнь. Дівчата волонтерять уже довгий час, допомагаючи тваринам. Однак, у такий період для всієї нашої країни волонтерки щедро діляться своїм добром з усіма її жителями.
Яна, волонтерка
Яна займається волонтерством уже більше як 5 років. Війна — це страшний час для кожного в країні. Під час цих моторошних подій усім живим істотам потрібна допомога. Тому дівчина вирішила допомагати й тваринам, і людям.
“Волонтерство — це поклик душі. Я навіть не є членом ніякої організації, а під час війни ти не можеш просто сидіти та читати новини. Треба щось робити, щоб бути корисною і не важливо: для тварин, дітей чи військових”.
Я не знаю коли настає той момент, коли ти розумієш, що займаєшся волонтерством. Перший час ти намагаєшся довго для себе виправдовувати цей факт і говорити собі що це не волонтерство, що ти просто не могла пройти повз кішок, собак. Згодом, ти розумієш, що в тому і суть — ти там не можеш пройти.
У мене є декілька підопічних тваринок, якими я займаюся. Ми не одразу їх евакуювали. Вони знаходилися на той момент на перетримці. Ми не знали як, звідки починається війна, але все одно обговорювали план дій. Говорили з нашою “перетримкою”, вона говорила, що в будь-якому разі не буде виїжджати. У котів був запас корму, у нас був запас бензину. Тому, як все почалося 24 числа, як всі прокинулися від вибухів — ми сіли й поїхали, взявши тільки домашніх тварин з собою.
Ми зрозуміли, що не можемо просто сидіти склавши руки і поїхали з сестрою і чоловіками до Львова. Почали там волонтерити, більше з людьми працювати. Перший день ми не знали, де допомагати. Всі разом поїхали на вокзал, і на ті часи були там найбільш необхідними. На вокзалі нічого не було організовано, там приїжджало по 60 тис. людей у день і вони просто банально не знали куди їм йти. Багато людей прибувало у шоковому стані — ми їх направляли в центри допомоги. Чоловіки ночами розвозили людей — зробили перепустки для пересування в комендантську годину. Потім вже, коли з'явилося багато волонтерів, то почали шукати іншу корисну роботу, додалися в чати Львова — там завжди багато запитів. Також дуже великий обсяг роботи на складах.
Фото складу. Фото з особистого архіву.
І типове фото зі складу — за день всі ці коробки перебираються вручну, речі сортуються — ліки, мийні засоби, їжа по типах, дитячі речі і відправляються вже потім по заявках до міст, які потребують допомоги.
Зрештою, коли більш-менш ситуація стабілізувалася прийшло розуміння, що скоро це не закінчиться. У нас, для Житомира, залишилося все-таки великі зобов'язання — коти на перетримці, коти на вулиці. Ми почали шукати можливості вивезти котиків у безпеку. Якщо ж з ними щось станеться ти не зможеш їм допомогти, бо сама знаходишся за 400 кілометрів від них.
Ми зв’язалися з поляками. Вони підтвердили, що можуть забрати всіх кого вивеземо. Зв’язалися з нашими дівчатами, які залишилися в Житомирі та погодили план дій. У нас було три машини та 38 котів.
За кермом були дівчата, які майже ніколи за ним не сиділи. Ми їхали в ніч, коли почався сніг. Дівчина навіть хлопцям на блокпосту знесла знак “стоп”, відбила дзеркало машини і трохи її подряпала. У перші дні на кордоні були великі черги, дорога зайняла 35 годин.
Фото з особистого архіву. Котики готуються до переїзду.
У Польщі прийняли супер. Зараз з 38 котів 36 у родинах. Багатьом полякам хотілося врятувати саме українських тварин. Вони брали і других, і третіх котів в сім'ю. Не прилаштували тільки двох котів, бо їх віддають у парі і не хочуть розлучати двох братів.
Цими днями трапилася одна історія в Житомирі. Подзвонила бабуся з нашого двору і сказала, що викинули двох кошенят, як їй здалося. Ми домовилися з ветеринаром про огляд, не бачивши їх, тому що у бабусі телефон на кнопках. Потім, як виявилося, то зовсім не кошенята, а великі змучені породисті коти. Один котик важив 1.4 кг, а друга кішка 2 кг. Розуміючи що їм треба досить довге ми прийняли рішення просити поляків про допомогу — вони не відмовили. У нас була ціла спецоперація з порятунку з пригодами. Перш за все потрібно було вивезти котів з Житомира, далі до Львова і кордон. Та у нас виникла проблема: у дівчини, яка мала перевезти наших тварин через кордон у Львові, змінилися плани, а коти вже їхали з Житомира. Я просто швидко написала в чаті автоволонтерів Львова: “Потрібна допомога, щоб перевезти котів через кордон”. Люди відгукнулися одразу, навіть відмовились від коштів за пальне.
На фото кинуті котики.
Волонтерам, які допомагають тваринам, часто говорять про те, що краще б дітям допомагали. Як показує практика — ті, хто займається тваринами допомагають усім. Ми зробили дуже багато: ходили на склади сортували, передавали амуніцію нашим військовим. Зараз займаємося організацією перевезень людей з інвалідністю до Польщі, а звідти вони на літаках до Німеччини. На нас організаційний процес: допомогти доїхати і перетнути кордон. Німеччина забезпечує лікування і житло, харчування, одяг. Житло підбирають по потребах сім'ї. Німці дуже до цього серйозно підходять. І ми дуже вдячні, що вони не байдужі до українців.
Тому, якщо ти хочеш допомогти робота завжди знайдеться. Головне — бажання.
Фото з особистого архіву. Перевезення людей до Німеччини
Людмила, волонтерка ГО “ЗОО ДОЗОР”
Людмила волонтерить півтора року. Зараз на кураторстві має тільки одну тваринку, всіх решту вивезено до Польщі.
Останній виїзд був з кішечкою, яку залишили господарі. Кошеня було зовсім виснажене, аж шкіра висіла.Чоловік мій назвав її Корочка. Звісно, ми забрали та відгодували. Зараз шукає родину в Польщі. Загалом, ми вивезли 46 тваринок. У Польщі нас дуже добре прийняли і зараз у нас з ними дуже теплі відносини.
З перших днів війни я допомагаю бабусям і дідусям. Люди виїхали й залишили пенсіонерів зі своїми тваринами. А чим годувати не лишили. Тій бабусі йти в магазин і купити корму проблема, і плюс на вулиці зараз дуже багато котів і собак бігає. Тому, розвозимо корма. Якщо хтось допомагає гуманітарною допомогою — каші, рис, гречка, то ділимося з нашими старенькими.
Мені дуже часто телефонують люди, не знаю звідки беруть телефон. Телефонують самі, просять допомоги, а взагалі ми, як волонтери, знаємо людей, які підгодовують тварин і наша ГО періодично закупає і розвозить їм корма.
Нам зараз, як ніколи потрібна поміч. У Житомирі залишилося “півтора волонтера”, а всі ті тваринки так і залишаються на вулиці.
Фото з особистого архіву. Пенсіонери отримують допомогу
У війну безперечно лунають тривоги і усі тварини стесують через це, позаяк у них дуже чутливий слух. Я була зі своєю підопічною в клініці на УЗД. На жаль, тварина не вижила — у неї виявили онкологію. Вона захворіла після вибуху в 25 школі. Ми вивезли її до Польщі, бо у нашій країні немає зараз належного обладнання, щоб визначити діагноз. Єдина клініка з біопсією була під Києвом і вона зараз розбомблена армією рф. Тож, після аналізу у Польщі нам сказали, що у собаки саркома. Дев’яносто відсотків, що вона захворіла через стрес під час війни, бо там, де вона жила постійно вили сирени і було чутно вибухи. Я розмовляла з лікаркою і вона сказала, що в її практиці ніколи не було стільки тварин з онкологією як зараз.
На фото собачка Чернічка, яку забрала війна. Фото з особистого архіву.
Був випадок, що вівчарка від стресу уночі повигризала собі шкіру на тілі. На стільки стресував пес, коли бомбили біля його будинку. Потім довго його лікували.
Навіть у період війни, тяжкий для кожного українця та українки мені вдалося прилаштувати цуценят — поїхали у Пулини в родини. Ми завозили корма у дачний масив Кам'янка. Показала мені жіноча, яка підгодовує собачок, що там є собака з 4 цуценятами. Я зробила пост у Фейсбук на другий день хлопчиків розібрали, і на день 3 чи 4 вдалося прилаштувати й дівчинку.
На фото одне з цуценят, які знайшли дім. Фото з особистого архіву
У мирні дні та війну волонтерство кардинально різне. Ми зараз не займаємося прилаштуванням. Основна задача — підгодовування тварин. Голодна тварина буде більш агресивною. Багато хто скаржиться, що собаки зараз кусаються і нападають на людей. Запам'ятайте: сита собака кидатись не буде.
Чим годувати? Найкраща їжа для тварини — спеціалізовані корми. Якщо немає можливості купувати корма, можна варити каші, але кашу треба варити з якимись м'ясними відходами. Тому що одна каша заб'є шлунок і користі не буде. Собаки і коти не їдять картоплю. У жодному випадку не годувати молоком, навіть кошенят та цуценят. Тварини після цього хворіють. Не давайте трубчасті кістки. У тварини, яка дуже багато їсть кісток, забивається шлунок. Є багато випадків, коли під час операції зі шлунку собаки виймають “камінці”. Та зараз голод у вуличних тварин не єдина проблема. Потрібно допомагати зі стерилізацією, бо на вулицю викидають не стерилізованих тварин.
Анастасія Дарганова
Квітень 2022 р.
В рамках проєкту «Як розпочалась війна».
Проєкт проведено Сіоністською федерацією України (СФУ) в партнерстві зі Студією «Діє-Слово» та Таврійським національним університетом ім. В. І Вернадського, ІФЖ.
