Хустина є оберегом жінки з давніх-давен. Дівчатка, в основному, носили стрічки, віночки, а коли жінка виходила заміж, то вона одягала на голову хустку. Хустка була її оберегом, оберегом сім’ї, родини. Це — символ і необхідність.
Вона була маркером соціального стану жінки. Молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки — темні, вдови — чорні. Незаміжні дівчата часто вив’язувались вінкоподібно. Люди споконвіків шанували та цінували хустку, наділяли її магічними властивостями, використовували в обрядах, у побуті, для радісних та сумних подій.
Її використовували, коли народжувалася дитина, а потім на її хрестинах. Матері обов’язково перев’язували хустками синів, коли проводили в армію. Адже вірили, що вона берегтиме від усіх негараздів. На сватання дівчата виносили судженим хустки на знак згоди. Це означало, що дівчина виходить заміж по любові. За часів козаччини в українців існував ще один красивий звичай: кожна дівчина дарувала своєму нареченому вишиту хустку, як символ вірного кохання.
Люди здавна вірили, що хустка має магічні властивості та слугує оберегом.
Тому вона була і досі є важливим атрибутом на весільних обрядах. Й донині збереглась традиція три рази покривати наречену, що означає її перехід у статус заміжньої жінки.
Також у давні часи існував звичай на весілля молоді хустинками покривали руки. Вони не віталися відкритими руками, щоб ніяке зло не торкалося їхньої сім’ї. Ці хустинки в кінці весілля зав’язувалися одна з одною та з весільним одягом і зберігалося, як оберіг сім’ї.
Учасники Хмельницького клубу толерантності долучилися до всесвітнього флешмобу у день української хустки.
#Всесвітній_День_української_Хустки
Проєкт реалізує ГО КНГУ за підтримки Міжнародного Фонду "Відродження"