Прямий канал.
Телемарафон з приводу Дня Незалежності України.
24 серпня 2020р.
Я вітаю усіх зі святом, з Днем Незалежності!
Слава Б-гу, ми прожили ще один рік.
Я зовсім не здивований, тим, що сьогодні сталося на Софійській площі, бо від сьогоднішньої влади і цього президента я нічого іншого не очікував. Ще за півроку до виборів, коли я побачив, як піднімаються рейтинги команди Зеленського, зрозумів, що нас чекають великі проблеми. Я тоді казав, здається, навіть в цій студії, що наша головна проблема не в правих радикалах, а в популістах.
За соціологічними дослідженнями вже тоді за них була готова проголосувати третина респондентів. Саме це було страшно, і саме цю загрозу ми недооцінили, а саме вона й привела нас до того, що сьогодні проходило на Софійській площі.
Я ніколи не був розчарований, тому що з самого початку був проти цієї кандидатури.
Я бачу, що багато громадян України втратили спочатку довіру до нього, як до захисника, як до головнокомандуючого, оскільки він повів Україну в болото капітуляції.
Вони втратили до нього політичну та економічну довіру, бо за півроку до початку епідемії почався спад промисловості та загальне падіння економіки України.
Вони втратили довіру до нього як до зовнішньополітичного чинника, адже він почав руйнувати ту коаліцію, яку такою тяжкою працею було створено у попередні п'ять років.
Ця команда капітулює на всіх напрямах.
А сьогодні до цього падіння додалася ще й естетична складова: на те, що сьогодні показували на Софійській площі, було гидко дивитися. А промова взагалі не входить ні в які межі. Не можна, за визначенням, плутатися у них під ногами, бо вони нікуди не рухаються.
Ця влада топчеться на одному місці, і ніяк не може вирішити, який вектор розвитку повинна обрати Україна під їх головуванням.
Але Україна вже давно обрала свій вектор розвитку – він європейський, він веде до демократії, до гідності.
А вони топчуться на місці, бо не вміють йти, не вміють вести країну – це популісти, які хочуть тільки одного – всім подобатися – і лівим, і правим.
Деякі з тих, хто стояли на Майдані, за них проголосували, чомусь думаючи, що молодий активний лідер поведе Україну до Європи швидше, ніж Петро Порошенко. Але від наших позицій 2019 року вони теж відступили назад.
Як можна в одній силі поєднати і ті, і інші очікування, треба запитати у політтехнологів.
Розчарувалися сьогодні навіть проросійсько-налаштовані сили, які після виборів розраховували на реванш.
Ми бачимо як росте рейтинг ОПЗЖ за рахунок розчарування у Зеленському зліва, права опозиція вимагає продовження того руху, який вона захистила на Майдані, на фронті і втілювала в життя попередні п'ять років.
Нова команда потерпіла повне політичне фіаско, і ми ще раз побачили це й сьогодні.
Україна пройшла за ці 29 років величезний шлях.
Україна йшла довго, бо має велику площу, велике населення, а також на наших ногах висять і тягнуть нас у минуле 350 років колоніальної залежності від Росії.
Але за останні 29 років ми довели всьому світу, що ми здатні остаточно відірватися від імперії.
Треба розуміти, що справжню Незалежність ми почали отримувати у 2014 році, коли змогли на фронті захистити Україну від російської агресії.
Випробування війною триває. Наш ворог, Росія, вже перевірив усі засоби втримати нас у своїй орбіті – політичні, зовнішньополітичні, дипломатичні, чорну пропаганду, підкупи наших українських, нібито, політиків. Війна – останній козир в імперській колоді.
Тільки тоді, у 2014 році, ми зрозуміли, що нашу Незалежність є кому захистити.
Я дуже вдячний представникам наших збройних сил, які тут присутні, і через них всім іншим за те, що ми спромоглася захистити спочатку добровільними батальйонами, а потім підняттям армії і приведенням в бойову готовність так, що вона взяла на себе це навантаження.
Ми можемо сперечатися: хтось має праві погляди, хтось – ліві, є консерватори, ліберали – все це наші внутрішні проблеми. Але якщо ми не захистимо нашу країну, не буде демократії, і не буде про що сперечатися. Тоді буде тільки Росія.
Сьогодні немає іншого пріоритету, крім безпеки України.
Ми повинні розуміти також, що єдине, що ми можемо зробити – це стати разом, об'єднатися, консолідувати свої сили, та захищати той європейський вектор, який ми обрали, за яким ми рухалися попередні п'ять років, і за яким неспроможна рухатися нова влада.
Майдани показали нам, якими ми можемо бути, коли об'єднуємося проти спільного ворога, проти спільних викликів. Ми, нібито, зазирнули у майбутнє України, коли побачили, на що здатні українці на Майданах. Але все це треба втримати.
Україні завжди не вистачало об'єднання.
І ми повинні об'єднуватися не тільки на майданах, не тільки на фронті, але й в повсякденному житті. Ми повинні забути про національні, політичні, ідеологічні розходження, бо для нас усіх важливо, щоб інтереси держави і народу були вищі за наші корпоративні та особисті інтереси.
Ми дуже повільно йдемо до національного консенсусу. Досвід інших країн показує, що національний консенсус – це коли 70-80% населення країни мають однакові думки про своє майбутнє. Я сподіваюсь, що він буде і в нас.
І ще раз дякую нашим військовим. Сьогодні на параді ми побачили ветеранів, побачили добровольчі батальйони. Низько їм вклоняюся за те, що вони зробили для України.
Я дуже вдячний Руху опору капітуляції, який перед Днем Незалежності закликав до об'єднання, щоб кожного дня разом захищати Україну.
