22 липня 2021 року Російська Федерація подала до Європейського суду з прав людини міждержавну скаргу проти України, яка містить цілий набір пропагандистських фейкових наративів. Одним з них є звинувачення України у «дискримінації російськомовного населення, витисненні російської мови із суспільного життя, перш за все, зі сфери середньої і вищої освіти та системи обслуговування споживачів».
У черговий раз Москва намагається використати штучно вигадане «мовне питання» в якості інструмента гібридної агресії проти нашої держави. При цьому, Кремль воліє не афішувати, що протягом останніх 10-ти років він проводить діаметрально протилежну політику на території РФ - жорстко подавляє будь-які спроби народів, які не відносяться до «титульної російської нації» (22,3% за переписом населення 2010 року), реалізувати право на розвиток власної мови. Яскравий приклад – Республіка Татарстан.
Вибір Татарстану не випадковий. По-перше, татарська мова – друга у Росії за числом носіїв після російської. По-друге, про роль татарського народу в становленні російської держави з початку ХIII сторіччя знає кожен школяр (як не згадати прислів`я «поскрібши російського - знайдеш татарина»). Крім цього, після розпаду СРСР Татарстан став маяком для усіх національних меншин Росії у розбудові власного національно-культурного життя та повернення на терени рідної землі національної мови.
Утиск татарської мови безпосередньо пов`язаний із великоросійським шовінізмом. Він розпочався у 30-ті роки ХХ сторіччя під час сталінської політики русифікації та боротьби з «проявами націоналізму». Як наслідок, у 1980 році в столиці Татарстану м. Казань залишилася лише одна татарська школа. Занепад вдалося зупинити лише у 1992 році, коли на хвилі національного піднесення татарська мова разом із російською офіційно отримала статус державної на території Республіки Татарстан як суб`єкта Російської Федерації. Причому, у 2004 році цю норму Конституції РТ схвалив Конституційний суд РФ. Здавалось, що справедливість перемогла, і один із державоутворюючих народів Росії – татарський, гарантував право на вільний розвиток національної культури та перетворення власної мови на мову офіційного спілкування в межах Республіки Татарстан.
Але з 2012 року, після обрання В.Путіна на 3-ій президентський строк, в Татарстані розпочався новий шалений наступ на татарську мову. Представники російської меншини все частіше почали волати про «утиски мови Пушкіна і Достоєвського» з боку татар. Показово, що російський сепаратизм в РТ відразу отримав вагому інформаційно-аналітичну підтримку з боку філіалу Служби зовнішньої розвідки РФ - Російського інституту стратегічних досліджень.
Експерти РІСД наполегливо розпалювали конфлікт, маніпулюючи необхідністю «пропорційного етнічного представлення росіян у республіканській владі» та «відміни обов`язкового вивчення татарської мови». Не гребували грати і на релігійних почуттях християнської общини Татарстану, чию «церкву у Казанському Кремлі перетворили на музей державності татарського народу». При цьому, вони відверто жонглювали цифрами про чисельність росіян в РТ, перетворивши 39% за переписом 2010 року на половину чисельності Татарстану.
Ольга Гавриленко, мать троих детей, один из которых является школьником, потребовала в суде компенсацию за то, что ее сына 8 лет заставляли учить не родной для него татарский язык. Истица требует компенсировать моральный ущерб, который заключается в недополучении знаний по русскому языку, и материальный, заключающийся в расходах на репетитора. – 1 млн рублей.
Але головний удар по татарській мові був нанесений особисто В. Путіним у липні 2017 року під час виїзного засідання Ради з міжнаціональних відносин при Президенті РФ у м. Йошкар-Ола. Саме тоді пролунали його міркування, що (мова оригіналу) «заставлять человека учить язык, который для него родным не является, так же недопустимо, как и снижать уровень и время преподавания русского». Ба більше. Путін публічно надав доручення Генпрокуратурі та Рососвітнагляду (мова оригіналу) «проверить факты принудительного обучения неродным языкам и государственным языкам республик вопреки воле родителей детей как их законных представителей».
Відразу усі школи Татарстану охопила хвиля прокурорських перевірок з вимогами терміново прибрати з розкладу занять предмет «татарська мова», а її вивчення зробити виключно добровільним на підставі заяви батьків, але не більше 2-х годин на тиждень. Вже восени 2017 року Прокурор РТ Ілдус Нафіков звітував Путіну, що «завдяки відданій праці його підлеглих виявлено майже 4 тисяч порушень, пов`язаних із ігноруванням прав російськомовного населення у сфері освіти». Намагаючись максимально сподобатися володарю Кремля, Нафіков 5 листопада підписав постанову, що обов`язкове вивчення татарської мови у Республіці Татарстан … суперечить федеральному законодавству Росії.
Державна Рада Татарстану тричі збиралася на спеціальні засідання, намагаючись скасувати вимоги прокуратури щодо виключення татарської мови з числа обов`язкової для вивчення, але після грізного окрику з Москви та неприкритих погроз «зайнятися депутатами» це рішення було схвалено.
Першим відчутним наслідком гноблення державної татарської мови у Татарстані стало її зникнення з вищих навчальних закладів, адже вона відразу перетворилася на «перешкоду» для російськомовних студентів, більшість з яких з 2017 року відмовилася від вивчення «чужинної мови» в шкільні роки. Через це татарська молодь змушена сьогодні отримувати спеціальні знання та оволодівати професійною термінологію виключно російською.
Наступним кроком стало кримінальне переслідування татарських активістів, які вимагали рівноправного використання татарської мови у суспільному житті, а також у сфері обслуговування споживачів (згадаємо, що саме так звучить претензія РФ до України до ЄСПЛ). Показовий приклад – справа Алмаза Імамова, якого російські правоохоронці звинуватили у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі за ст. 282 КК РФ тільки за те, що він ініціював судовий позов до «Сбербанку Росії» через відмову надати йому електронні послуги державною татарською мовою.
За останні два роки маховик утиску в Росії мов національних меншин, включаючи татарську, розкрутився ще більше. У лютому 2021 року представники Федерального центру освітнього законодавства РФ виступили з пропозицією позбавити статусу «державна мова» усі національні мови суб`єктів РФ, адже (мова оригіналу): «наличие в одной стране 34 государственных языков может даже являться потенциальной угрозой для государственной политики». Це - логічне продовження тих проявів великоросійського шовінізму, які у 2020 році за особистої підтримки В.Путіна знайшли своє відображення у новій редакції Конституції РФ, зокрема щодо закріплення статусу «російської мови як мови державоутворюючого народу».
До речі, ідею позбавити національні мови статусу державних в усіх суб`єктах РФ активно лобіює на різноманітних форумах Богдан Безпалько - російський колаборант та голова так званої (мова оригіналу) «федеральной национально-культурной автономии "Украинцы России"». У 2014-2016 Безпалько був однією з ключових фігур в інформаційній операції спецслужб РФ під назвою «Таємні тюрми СБУ», а у 2018 році відкрито заявив, що (мова оригіналу) «вопрос российского языка в Украине стал одной из причин ухода Крыма и восстания в Донбассе».
Слід відверто визнати, як не гірка ця правда для талановитого і самобутнього татарського народу – завдяки зрадництву його представників у державній та представницькій владі Республіки Татарстан, які поступилися тиску великоросійського шовінізму, татарська мова перетворилася на «другосортну» на просторах рідної землі. А кожен татарин, який намагається відстояти право на вільне панування мови своїх предків у Казані, Набережних Човнах, Бугульмі чи Бавлах, розглядається ФСБ РФ як потенційний екстреміст.
Сьогодні Кремль примушує Україну наслідувати прикладу скорення Татарстану. І не тільки шляхом подання «міждержавних скарг» до Європейського суду з прав людини та маніпулятивними заявами «про утиск російської мови» з боку окремих підконтрольних Росії народних депутатів Верховної Ради. Ми добре пам`ятаємо, що офіційні особи Татарстану на чолі із Президентом РТ Рустамом Мінніхановим з березня 2014 року особисто наполегливо вмовляли Меджліс кримськотатарського народу у Сімферополі схилити спину перед «зеленими чоловічками із-за поребрику» .
Але Україна, на відміну від Татарстану, обрала шлях національної гідності. Більше того, Путіну через постійну брехню про «їхтамнетів» в Криму та на Донбасі вдалося кардинально змінити ставлення до свого режиму у значній частині російськомовного населення України. З 2014 року і до сьогодні тисячі росіян за походженням боронять від окупантів українську землю пліч-о-пліч з українськими та кримськотатарськими побратимами. А російська мова захисників України у Донецькому аеропорту, в опорних пунктах оборони Дебальцево та на передньому краї у промзоні Авдіївки – найкраща відповідь Російській Федерації на її скаргу до Європейського суду щодо «утиску російськомовного населення у братній країні».
Керівник аналітичної групи «УЦАБ» Ігор Гуськов
