Пандемія COVID-19 змушує увесь світ задуматися над своєю найближчою долею і надає шанси розумним та сміливим країнам здійснити позитивні кроки у нове майбутнє. Україна за певних умов може бути серед таких успішних країн. Але багатьом важко повірити, що керівництво держави й суспільство спроможні прийняти відповідальні рішення.
Сьогодні ми стверджуємо: попри всі труднощі, зробити це все ще можливо. Успіх, однак, не прийде сам собою.
Фахівці в один голос говорять про «ідеальний шторм», тобто про те, що пандемія й економічна криза змінять дотеперішню картину світу. Але український політикум – передусім владний – все ще не може вийти з передвиборчої риторики. Він і далі живиться милими серцю антагонізмами і втішається прорахунками своїх суперників. Відтак «ідеальним» є не лише шторм – «ідеальною» є також спроможність керманичів і пасажирів українського човна потопити його при перших же штормових хвилях.
Ми визнаємо, що змагальність стратегій розвитку держави є рушієм її прогресу. Проте настає пора, коли слід припинити сварки й ворожнечу – тим більше зараз, коли штормові хвилі з кожним днем наростають. Час отямитись і розподілити ролі, як не лише врятувати човен, а й дістатися безпечного берега. Адже нинішній «шторм», з одного боку, руйнує всі плани, а з другого – створює нові можливості, зокрема в реформуванні. Треба мати мужність прийняти перше і не упустити друге.
Президентові і його команді слід чесно визнати, що популістська риторика, з якою вони виграли вибори, є сьогодні неспроможною. Ми залишаємо фахівцям визначати, наскільки передвиборча програма Президента була реалістичною напочатку. Для нас значно важливіше, що вона у своїй популістській частині є цілковито неадекватною до обставин нинішнього часу. Впиратися і не визнавати це – шлях у небуття.
Так само й демократичній опозиції слід усвідомити, що розбурхане суспільство може й не запросити її до керма влади виправляти те, що було напартачено. Бо може зламатись само кермо.
Обидві сторони мають пояснити народові, що в нинішніх екстремальних умовах було б безвідповідально продовжувати дотеперішні моделі політичного протистояння. Інтереси держави й суспільного виживання вимагають повної мобілізації фахового та управлінського потенціалу Вкраїни незалежно від партійної приналежності. Країна потребує чіткої і комплексної програми подолання кризових перевантажень, а також – і то не меншою мірою – чіткої та зрозумілої комунікації з народом, оскільки без паралельної мобілізації самого суспільства будь-які програми приречені на поразку.
Водночас слід рішуче відсторонити від керма тих, хто вже не раз засвідчив свою заанґажованість у підривних планах Кремля чи ставив свої егоїстичні інтереси вище понад інтереси держави. Зокрема, Президентові України слід усвідомити, що його ймовірний вибір на користь антимайданного кадрового «резерву», який прагне реваншу, не порятують ні його, ні країну.
Не нам давати Урядові рекомендації зі сфери економіки. Втім, один аргумент лежить на поверхні. В нинішніх умовах важливим є не лише залучення міжнародної допомоги, а й створення законодавчих і фінансових передумов для стрімкого розвитку малого й середнього бізнесу. Іншими словами, треба дати народові змогу порятувати себе самому. Якщо це зуміли колись усвідомити більшовики, відмовившись на якийсь час від своїх ідеологічних догм і запровадивши НЕП, то Уряд, який декларує демократичні засади й принципи вільного ринку, має зробити це й поготів.
Ми добре усвідомлюємо, наскільки важко буде наростити паростки порозуміння там, де вирує недовіра і ворожнеча. Тим більшою буде заслуга тих політиків, які спроможуться пригасити свої амбіції та прийняти парадигму співпраці задля порятунку країни.
Доводиться повторити: усі ми добре знаємо, кого ми зробимо винними, якщо, не дай Боже, наш човен розвалиться. Але краще бути вдячними тим, хто втримає його на плаву.
6 травня 2020 року
Олександра Гнатюк, Володимир Єрмоленко, Євген Захаров, Йосип Зісельс, Ігор Козловський, Мирослав Маринович, Ігор Юхновський, Ярослав Яцків
