Хустка — невід’ємна частина української культурної спадщини.

Хустина є оберегом жінки з давніх-давен. Дівчатка, в основному, носили стрічки, віночки, а коли жінка виходила заміж, то вона одягала на голову хустку. Хустка була її оберегом, оберегом сім’ї, родини. Це — символ і необхідність.

Вона була маркером соціального стану жінки. Молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки — темні, вдови — чорні. Незаміжні дівчата часто вив’язувались вінкоподібно. Люди споконвіків шанували та цінували хустку, наділяли її магічними властивостями, використовували в обрядах, у побуті, для радісних та сумних подій.

Її використовували, коли народжувалася дитина, а потім на її хрестинах. Матері обов’язково перев’язували хустками синів, коли проводили в армію. Адже вірили, що вона берегтиме від усіх негараздів. На сватання дівчата виносили судженим хустки на знак згоди. Це означало, що дівчина виходить заміж по любові. За часів козаччини в українців існував ще один красивий звичай: кожна дівчина дарувала своєму нареченому вишиту хустку, як символ вірного кохання.

Люди здавна вірили, що хустка має магічні властивості та слугує оберегом.

Тому вона була і досі є важливим атрибутом на весільних обрядах. Й донині збереглась традиція три рази покривати наречену, що означає її перехід у статус заміжньої жінки.

Також у давні часи існував звичай на весілля молоді хустинками покривали руки. Вони не віталися відкритими руками, щоб ніяке зло не торкалося їхньої сім’ї. Ці хустинки в кінці весілля зав’язувалися одна з одною та з весільним одягом і зберігалося, як оберіг сім’ї.

Учасники Хмельницького клубу толерантності долучилися до всесвітнього флешмобу у день української хустки.

image.png

image(1).png

image(2).png

image(3).png

image(4).png

image(5).png

image(6).png

image(7).png

 

#ДУХ

#Всесвітній_День_української_Хустки

#УкраїнськаХустка

Проєкт створено за підтримки Конгресу національних громад України