Уходят, уходят, уходят друзья,
Одни — в никуда, а другие — в князья…
В осенние дни и в весенние дни,
Как будто в году воскресенья одни,
Уходят, уходят, уходят…
А. Галич
18 мая 2014 года. 70 лет депортации крымско-татарского народа,
Мемориальные мероприятия в киевском театре оперы и балета. Снимок сделан в перерыве напротив театра.
Слева направо: Александр Подрабинек, Владимир Буковский, Иосиф Зисельс.
Йосиф Зісельс:
"Про Володимира Буковського дуже багато написано та промовлено. Це був найвідоміший дисидент та політв"язень, йому вдалося пережити совєтський лад, проти якого він рішуче виступав, на 30 років. але на жаль він не дожив до тих часів, коли Росія стане демократичною та антиімперською країною. Напевно, ця проблема, на відміну від колапсу советського союзу, не має рішення у найближчі десятиріччя.
Він не був ангелом, він жив страстями та вчинками мужньої людини, яка вчиться на своїх помилках, але продовжує свою діяльність з усією енергією, яку йому надав Б-г та його батьки. Як сказав у романі Михайла Булгакова "Мастер та Маргарита" Воланд про Мастера: "Він не заслужив світ, але заслужив спокій."
Володимир відрізнявся від багатьох відомих мені російських дисидентів не тільки енергію та завзятістю, послідовністю та безкомпромісністю, але й рідкісним відчуттям вселенської справедлівісті та співчуттям до великих та малих народів, які знаходились сторіччями під імперським тиском Росії.
На відміну від багатьох інших дисидентів, які нам співчували, допомагали, але не могли зрозуміти та відчути прагнення народів до незалежності та суверенитету, Володимир Буковський просто не мав іншою думки. крім невідворотності антиімперських процесів та становлення нових держав на уламках імперії.
Світла йому пам"ять!
