Україна готується відзначити 80-річчя трагедії Бабиного Яру – одного із символів Голокосту на території колишнього СРСР. Крім державної програми і візитів зарубіжних лідерів, ряд ініціатив готують громадські організації, про що ми розмовляємо зі співпрезидентом Вааду України Йосифом Зісельсом.
Йосиф, чим відрізняється програма нинішніх траурних заходів в Бабиному Яру, від заходів, приурочених до – 75-ї річниці трагедії?
П’ять років тому, коли Україна готувалася відзначити 75-річчя початку трагедії Бабиного Яру, було створено оргкомітет, до складу якого увійшли декілька десятків людей – незалежно від поглядів на ті чи інші аспекти меморіалізації цієї території. На завершальному етапі у засіданнях комітету брали участь і представники МЦХБЯ (який робив тоді перші кроки) – так і повинно бути.
До оргкомітету входили історики, експерти, представники різних громадських організацій. На мій суб’єктивний погляд, це виглядало досить органічно – тривало обговорення, кожен пропонував щось своє – іноді це приймалося, іноді ні, деколи складно було скоординувати всі позиції, адже за столом сиділи 60 осіб. Співголовами комітету були тодішній глава АП Борис Ложкін і прем’єр-міністр Арсеній Яценюк. Мені здається важливим, що в підготовці було задіяно незалежні громадські організації – Ваад, наприклад, організував тоді виставку в галереї М-17 і відео-інсталяцію в Art Mall. Музей історії Києва підготував чудову експозицію, присвячену Бабиного Яру – всього, поза роботою Оргкомітету, було реалізовано близько трьох десятків громадських ініціатив.
Не можна сказати, що сьогодні загальна інтенсивність підготовки, особливо в аспекті PR, нижче, ніж 2016-го, але її база безумовно вужча. До оргкомітету, наприклад, не ввійшли прихильники українського проекту меморіалізації Бабиного Яру, в тому числі історики, які були членами подібних комітетів до 70-річчя і 75-річчя трагедії. На цей раз оргкомітет очолили прем’єр-міністр Шмигаль і глава офісу президента Єрмак, а генеральний директор російського проекту (МЦХБЯ) Яковер став їхнім заступником.
Таким чином, фактично влада віддала підготовку до 80-річчя початку трагедії в руки керівництва російського проекту меморіалізації, природно, розраховуючи, в тому числі, «зекономити» на підготовці меморіальних заходів. Нагадую, що п’ять років тому з держбюджету на такі ж цілі було виділено і витрачено близько 30 млн грн. На ініціативи громадянського суспільства пішло набагато більше, лише канадська організація UJE (президент - Джемс Тімертей) витратила на зазначені проекти близько 1 млн доларів.
Все це, плюс епідемія COVID-19, призвело до того, що активність громадянського суспільства на цей раз є значно нижчою. Багато організацій просто втратили можливість провести свої заходи в рамках траурного року.
Правда, і участь держави сьогодні є набагато скромнішою, ніж 2016-го, коли на підготовку до 75-річчя було виділено мільйон доларів. Хоча, нещодавно на реконструкцію колишньої контори єврейського кладовища було виділено 60 млн гривень але ні копійки з них досі Національним заповідником «Бабин Яр», наскільки мені відомо, не отримано.
Цього року, як я розумію, у Вааду немає коштів для будь-яких масштабних заходів?
Саме так, майже немає, тому ми запропонували різним громадським організаціям виступити зі своїми ініціативами, а ми, в свою чергу, звернулися до бізнесменів із проханням профінансувати ці проекти. Причому, не через Ваад, а безпосередньо – в даному випадку ми виступаємо в ролі програмного, але не фінансового посередника. Один з проектів –Всеукраїнський конкурс шкільних робіт «Історія і уроки Голокосту» – профінансував вже Ваад України, а семінар для вчителів українських шкіл, присвячений трагічній даті, був, на наше прохання, підтриманий приватним спонсором – Михайлом Лівінським.
Разом було зібрано близько 30 пропозицій, з яких приблизно третина вже знайшли своїх спонсорів. Пошук спонсорів триває і нині. У російського проекту МЦХБЯ своя програма – ніхто не заважає її реалізовувати, але у нас своя робота.
Таким чином, ми хоча б частково спробували виправити перекіс, давши можливість громадянському суспільству взяти участь в підготовці й проведенні меморіальних заходів до цієї сумної дати.
Яке враження на вас справило опитування, згідно з яким 44% українців навіть не знають, в якому місті сталася трагедія Бабиного Яру?
Мене це не дивує. 20 років тому цифри були б ще сумнішими. Треба дивитися на це в динаміці. Ми майже чверть століття фінансуємо проведення ініційованого свого часу Ваадом України проекту «Уроки Голокосту» – семінарів для вчителів та конкурсів серед старшокласників, які вивчають проблематику Голокосту і Бабиного Яру – це приносить свої плоди, але повільно. Я пам’ятаю фільм, знятий понад 30 років тому відомим журналістом Анатолієм Стріляним. Цієї картини майже ніхто не бачив, британське телебачення відмовилося її показувати, хоча така домовленість була. Стріляний їздив по селах і записував висловлювання про Голокост. І на запитання, мовляв, вбивали тут євреїв, йому якісь дівчата відповідали, мовляв, так вони ж Христа розіп’яли. Це не постановочні кадри, а реальне сприйняття проблеми 30 і більше років тому. Але за ці роки тисячі підлітків взяли участь у наших конкурсах, сотні вчителів пройшли підготовку в Україні та Ізраїлі, Голокост присутній як обов’язкова тема для вивчення, включена в усі українські підручники історії, і у всіх із них згадано трагедію Бабиного Яру. Ми з 1997 року наполягали, що Голокост має вивчатися не тільки в єврейських школах, і це вже давно так, відтак і в даному аспекті позитивний процес йде, і 44% означає, що «склянка наполовину повна ...».
Я впевнений, що навіть нечисленні цивільні проекти «врятують честь» України в справі меморіалізації Бабиного Яру.
Що стосується конкретних заходів, які з нашої подачі відбудуться до 80-х роковин трагедії, то про них краще розповість віце-президент Вааду України, голова Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства Леонід Фінберґ.
Леонід Кушелевіч, почати хотілося б з телемарафону, який планується на каналі Еспрессо ТВ.
Насамперед, ми хотіли включити трагедію Бабиного Яру в історичний контекст, і в рамках кількагодинного марафону це цілком можливо. Історики, культурологи, експерти розкажуть про коріння нацистської ідеології, буде показано фільм Сергія Буковського «Назви своє ім’я», в основу якого лягли свідчення людей, що пережили Голокост, окремий блок присвятимо боротьбі за пам’ять про Бабин Яр. Це і історія спроб встановити там пам’ятник, і стихійні збори, включаючи знаменитий мітинг 1966 року, на якому виступали Віктор Некрасов і Іван Дзюба, і боротьба єврейських активістів за увічнення пам’яті про трагедію, документи з секретних архівів, доноси в обком партії, КДБ, доля книги Анатолія Кузнєцова, поезія на ідиші й українською та багато іншого.
У столичній єврейської бібліотеці ім. О. Шварцмана експонуватиметься виставка, присвячена історії створення пам’ятника Менора. Його було встановлено 1991 року як символ єврейської трагедії, на відміну від радянського меморіалу, де демонстративно іґнорували вбивство десятків тисяч єврейських жінок, старих і дітей. Виставка відтворить шлях, який пройшло громадянське суспільство в боротьбі за цей пам’ятник, буде представлено ескізні проекти Якима Левича, унікальні фото нелегальних мітингів, зразки поезії російською, українською та ідишем, присвячені пам’яті загиблих у Бабиному Яру. Знайдуть своє місце і фотографії видатних політиків і діячів культури, які приходили до Менори впродовж 30 років.
Ще один проект, підготовкою якого ми займаємося, являє собою поетично-музичний перформанс (режисер Олег Ліпцин) за книгою Маріанни Кіяновської «Бабин Яр. Голосами ». Нагадаємо, що за цю збірку поетку 2020 року відзначено Шевченківською премією. Вперше перформанс було показано рік тому на території Софійського собору під час музичного фестивалю «Букет». На мій погляд, це одна з найсильніших і емоційно напруженіших постановок, присвячених пам’яті загиблих під час Голокосту.
Окрема експозиція до 80-х роковин трагедії розгорнеться на Хрещатику у вигляді стендів з матеріалами про Голокост і Бабин Яр, до цієї дати вийде спецвипуск альманаху «Егупец», де провідні експерти відповідають на запитання про увічнення пам’яті жертв Бабиного Яру, в Будинку звукозапису буде виконано симфонію-реквіем MEMENTO MORI – MEMENTO VIVERE на основі поетичного циклу Григорія Фальковича «Всі ми вийшли з Бабиного Яру» і багато іншого.
Також у Вааду України є домовленість з Довженко-центром про кінопокази низки документальних фільмів про Голокост і україно-єврейські відносини.
Розмовляв Максим Суханов
http://hadashot.kiev.ua/node/1822?fbclid=IwAR1j-1CNrl7u9wxv1mRQkzyOlOQ0bM8YU70uHLDFjd-gRzKSUKyruJbkB_k
