18 жовтня 2021 року на каналі АТР в ток-шоу «Мост» відбулась дискусія, присвячена 100-річчю утворення Кримської АРСР.
В дискусії взяли участь історик, член Українського Пен-клубу Гульнара Бекірова, голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, історик, в минулому співробітник ІНПУ Сергій Громенко, членкіня Меджлісу кримськотатарського народу Гаяна Юксель, постійний представник Президента в Криму Антон Кориневич та ін.
В якості експертів в дискусії виступили: обраний ректор ТНУ Володимир Казарін, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров, співробітниця Інституту демократії ім. П. Орлика, доктор Наталія Беліцер та виконавчий співпрезидент КНГУ Йосиф Зісельс.
Під час двогодинної дискусії були обговорені питання історії та трагедії кримськотатарського народу, ймовірність деокупації півострова та можливості й шляхи утворення національно-територіальної автономії кримських татар на території Криму.
Виконавчий співпрезидент КНГУ Йосиф Зісельс:
В чому схожість та в чому різниця у самовизначенні євреїв та кримських татар – ці народи ще в той час ще не пережили головні трагедії – Голокост у євреїв та депортацію кримських татар. Що є спільного, та чим принципово відрізнялися ці два рухи в той час?
Я б не став відокремлювати так, як Ви запитали. Єврейський народ пережив Голокост, але єврейському народу вдалося в 1948 році створити свою державу, яка тепер є гарантом того, що Голокост більше ніколи не повториться в історії. У кримських татар, на мій погляд, у 20-му сторіччі, починаючи з Жовтневої революції, не менш трагічна історія,– репресії 20-30-х років, депортація, яка на мій погляд є геноцидом кримськотатарського народу, і яка забрала близько половини тих, хто був депортований – багато з них не пережили дорогу, зміну клімату, хвороби та ін. Я в дисидентські роки був свідком відчайдушної, героїчної боротьби кримських татар за повернення до Криму.
І ми бачимо, що ця ідея, ця мрія, досі повністю не здійснена. Ми ще розмірковуємо, як воно може бути у найближчі роки. Це дуже велика проблема. Ми, як єврейський народ, завжди кажемо, що у нас немає такої проблеми, тому що в нас є своя держава.
Єдиний народ в кого, в кого є великі проблеми – це кримські татари. І ми дуже хотіли б, щоб ці проблеми були б нарешті загалом вирішені. Ми розуміємо, що самі ми не спроможні це зробити. Треба розглядати різні варіанти і тактики, як наближати ту дату, коли Крим повернеться в Україну, а кримськотатарська національно-територіальна (я підкреслюю, територіальна) автономія буде реалізована. Я є прихильником тільки такого вирішення цього питання, тому що я бачу, що сьогодні кримські татари навіть не мають тих прав, які мають представники корінного населення у Північній Америці, які живуть в резерваціях, але мають землю, звільнення від податків тощо. Це дуже обмежені права, але хоч ці права в них є.
Я не історик. Мені важливо те, що я вважаю себе другом кримських татар. Але я знаю одне – якщо б керівництво нашої країни виконували свої обіцянки по відношенню до кримських татар, то в 2014 році було б кому захищати Крим.
