Масове винищення ромів – одна з найтрагічніших і маловідомих сторінок світової історії. Але якщо геноцид євреїв Трансністрії – історично визнане явище, то про геноцид ромів історики заговорили зовсім недавно. Осілих ромів депортували в поїздах, кочових змусили їхати до Трансністрії на своїх возах. У Трансністрії солдати відбирали вози з кіньми на потреби румунської армії. Із 24 тисяч депортованих ромів вижило лише 14 тисяч.
Саме про ці факти з трагічної долі ромів ми дізнались з виставки, на якій побували дякуючи Тетяні Сторожко, Наталі Зиневич та Андрію Бондаренко.
Група ромської і неромської молоді з України, Молдови, Німеччини та Румунії відвідала місця південної України, де у 1942–1944 роках опинилися роми, депортовані з Румунії, Бессарабії та Буковини, багато з яких загинули внаслідок голоду, епідемій та знущань з боку окупаційної влади, а подекуди навмисних масових вбивств. Разом з тим, учасники подорожей відшукали як в Румунії, так і в Україні вже стареньких сьогодні ромів, яким пощастило пережити геноцид, а також місцевих сусідів-неромів, які на власні очі бачили, що відбувалося з приреченими на смерть. Їхні спогади було записано. Результатом проекту є виставка, яка вдало поєднує різні виміри цього трагічного явища та його значення для сьогодення, на якій ми й побували! Ось декілька відео, щодо тих днів.
Для охочих відвідати цю виставку, є приємна новина – виставка ще буде в Києві протягом декількох тижнів! А також, у наступну п’ятницю та суботу буде «Амала: Міжнародний фестиваль циганського мистецтва», на якому на вас чекає багато нового та цікавого.
Отож, мішто яв'ян, як-то кажуть роми!
