Мова
Естонська мова входить до південної групи прибалтійсько-фінських мов. У естонській немає граматичної категорії роду і артиклів. Вперше основи естонської мови зустрічаються у XVI столітті. Естонські говори поділяються на прибережний, північно естонський та південно естонський. У письмовій мові використовувалися північно естонська і південно естонська. Перемогу одержав північний діалект, він став основою сучасної літературної мови Естонії.
Етнокультура
Одяг
Естонський національний жіночий стрій складається з сорочки, спідниці і короткої суконної кофтини або безрукавки. Характерний елемент жіночого одягу по всій Прибалтиці – наплічне покривало.
Чоловічий естонський костюм складається з білої сорочки, штанів трохи нижче колін, жилета й куртки. Головний убір – повстяний капелюх.
Храмова архітектура
Серед храмової архітектури найпомітніші: темно-сірі стіни Домської церкви, зведеної у ХІІІ столітті; церква Опевисте у Талліні.
Житло
Традиційне селянське подвір'я – це великий, порослий травою майданчик, навколо якої вільно розміщуються будівлі. Житлова „річа” – це зрубна будівля, яка складається з трьох частин: основного приміщення, яке опалюється, гумна – приміщення для молотьби (взимку – для утримання там худоби)та комори – неопалюваної кімнати.
Кухня
Кулінарні традиції Естонії пройшли довгий і цікавий шлях. Вони склалися під впливом німецької, шведської і слов'янської культур. Але, незважаючи на це, естонська кухня зберегла національну своєрідність. Національні естонські страви не звичайні для кожного, хто вперше їх спробує. Такі народні страви, як, наприклад, кама (стародавня страва, якій уже кілька тисяч років), приготовлена з борошна жита, гороху, пшениці та ячменю, уживана з молоком чи кисляком, гороховий суп з перловою крупою, кров'яна ковбаса з брусничним варенням, запечена свинина з цибульним соусом і маринованим гарбузом, естонський чорний хліб і маринована кілька користаються великою популярністю в Естонії.
Рибальство в Естонії розвинуте вже не одне тисячоліття. Цілий рік, поряд із хлібом, основною їжею естонців є риба. Вже понад сто років картопля є щоденною їжею на столі естонців. З овочів вживають моркву, гарбуз, капусту. Зі слов'янської кулінарії запозичені голубці й оселедець "під шубою". Більше від інших видів риб в естонській кухні вживається салака і кілька. Цю рибу відварюють, використовують у різних супах, роблять з неї запіканки, млоять у горщиках, заливаючи молоком, сметаною чи яєчно-молочною сумішшю і навіть смажать.
За старими естонськими традиціями існувало 60 способів приготування соусів. Найпростіший з них - соус з м'ясного фаршу з додаванням цибулі. Для його приготування потрібний фарш, цибуля, спеції і молоко. Рослинна олія в Естонії зовсім новий продукт. Традиційно для смаження і тушкування рибних і м'ясних страв естонці використовують свиняче сало. А солодкі страви готують на вершковій олії. М'ясний асортимент представлений сосисками різних видів, копченими ковбасами. Влітку естонці готують холодний суп зі шпинату, ревеню з кислим молоком і вареним яйцем. Молочні і кисломолочні продукти в Естонії в пошані. Каші - найбільш древню страву Естонії - варять з незапам'ятних часів. За старою традицією, на Різдво естонці ставлять на стіл свинину з кислою капустою і картоплею, кров'яну ковбасу з брусничним варенням, холодець і обов'язкове пиво. На Масницю традиційно готують гороховий суп.
Хлібобулочних виробів є три види: чорний житній хліб, білий пшеничний, а також "проміжний" - пшенично-житній. У хлібне тісто часто додають пряності - кмин, аніс. Жителі Естонії дуже цінують чорний житній хліб, що має винятково естонський смак. В Естонії прийнято йти в гості з чорним хлібом. Білий хліб називають "булкою". Естонська випічка: яблучний пиріг, пиріг з ревенем, пиріжки із сиром, капустою, грибами, м'ясом, морквою продається в маленьких булочних, де завжди можна випити чашечку кави.
Кама
Каму готують з борошна, змолотого з жита, вівса, ячменю й гороху, узятого у рівних частках. Кама як продукт характерний лише для естонської кухні. Спосіб її приготування досить простий: 3-4 чайні ложки борошна кама розмішати 1 склянкою кефіру, йогурту чи молока. За смаком додати цукру або солі.
Вівсяне печиво
Великі підсмажені вівсяні пластівці (300 гр.), цукор (1 склянка), маргарин (250 гр.), яйця (3 шт.), ізюм (100 гр.), порошок для випічки (1 ч.л.).
М'який маргарин збити з цукром до піни. Продовжуючи збивати, додати яйця кімнатної температури. В отриману суміш висипати вівсяні пластівці і дати тісту постояти півгодини. Потім чайною ложечкою викладати тісто на дечко, покрите папером для випічки, залишаючи між коржами 2 см. Обережно пальцями сформувати кружки, у центр яких покласти ізюминку. Випікати при температурі 200 градусів, 8 - 10 хвилин, до коричневого кольору.
Яанів день
ВАТРУШКИ МУЛЬГИ
? л молока, 30 г дріжджів, 1-2 ч.л. солі, 75 г масла, 450 г пшеничного борошна.
Сирне покриття : 450 г сиру (м'якого), 90 г сметани, 2 яйця, 100 г цукру.
Покриття з манної каші : 3 ст. молока, 3\4 ст. манки, трохи солі, 2-3 ст. л. масла, 2 яйця, 2 ст. л. цукру. Зварити манну кашу, додати масло, посолити. Зняти кашу с вогню й злегка остудити, додати, помішуючи, збиті яйця. Дріжджі розтерти с однією чайною цукру до рідоти. Додати тепле молоко, соль, цукор, що залишився, розтоплені масло й борошно. Тісто замісити й поставити підніматися.
З тіста, що піднялось, скатати невеличкі булочки, поставити на змазаний лист піднятися, потім випікати. Охолоджені булочки розрізати впоперек надвоє, половинки покрити товстим шаром приготовленого творога або маною кашею. Змазати яйцем. Випікати на верхньому жару до золотистого кольору.
Народне мистецтво
Традиційне народне мистецтво Естонії: художні вироби зі шкіри; кераміки; металу; декоративні тканини; в'язані вироби.
Народний календар
Яанів день приходиться на розпал польових робіт, саме між закінченням весняних робіт і початком косовиці. Усе багате різноманіття звичаїв і обрядів цього свята зводиться до двох днів і однієї ночі - 23-24 червня. Популярність і збереження протягом тривалого часу Яанова дня підтримував міцний зв'язок цього свята з природою і глибоко сховану й донині віру естонця в силу природи.
Природа північних широт виявляє себе в повній вроді і моці в період Яанового дня. Це час найкоротших і світлих ночей року , коли жар заходу не встигає згаснути в небі, як назустріч йому з коротких сутінок встають перші промені ранкової зорі. Звідси і бере початок стародавня легенда про Захід і Зорю, що лише раз зустрічаються у році, нареченому і нареченій.
"... і коли Зоря протягає руки улюбленому своєму - Заходові, що меркне, і він відповідає їй ніжним рукостисканням і поцілунком, блиск її зачервонілих щік відбивається ніжно-рожевим кольором неба , поки Світоч-дідусь знову не сповістить про свій прихід золотом, що розлилося, сонця, що сходить. І немов до свята, причепурює дід їх зустріч найпрекраснішим різноцвіттям лугів, а солов'ї голосно волають до Зорі, що занадто довго затрималася на грудях Заходу, злегка жартуючи над нею: "Ледаче дівчисько, ледаче дівчисько! Ніч довга!" 1844, Фельман
Яанов день був ВАЖЛИВИМ РУБЕЖЕМ У РОБОЧОМУ КАЛЕНДАРІ ХЛІБОРОБА. До цього дня повинні були в основному закінчитися весняні польові роботи, починається цвітіння жита і період визрівання зерна.("Яан приходить із зернятком"). Цей день був знаком початку косовиці. ЯАНОВО СІНО, тобто скошене в Яанов день або безпосередньо напередодні, мало особливу міць і живлющу силу.
Яанов день особливо підходив для ЗБОРУ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН. У старі часи віра в магічну силу зібраних у Яанов день рослин була так сильна, що в естонській мові назви багатьох рослин несуть приставку яани- яанилиллед (іван-да-мар'я), яаникакрад ( нивяник звичайний ), яанитеэ (богородська трава), яаникад (мар'яник) і т.д.
З квітів плели вінки, якими прикрашали себе, квіти встромляли в стріху під дахом, і в лазневі віники. Чудодійні рослини використовувалися в магічних обрядах для відгородження від злих сил. Міць рослин підсилювали магією чисел: букет, складений саме з 9 (рідше - з 7) квітів різного сорту, володів особливою магічною силою. Числа 3, 7 і 9 повторюються й в інших магічних дійствах і віруваннях, пов'язаних з Яановим днем.
Одним із символів свята вважалися БЕРЕЗИ. Внесені в переддень Яанова дня, святкові берізки називалися МЕЙГУ, МЕЙЮ. Естонці вірили в плідну дію зіткнення з живим деревом - життєва сила дерева і літньої зелені повинна переноситися на людей, тварин і врожай.
У Яанову ніч на вікна або двері комор, де спали дівчата, приносили т.зв. "любовні берізки". Прийняття внесеної в кімнату берези означало для того, хто приніс, що він прийшовся до душі, а неприйняття, зрозуміло, - відмову.
Молодятам берізками прикрашали весільну кімнату, з них споруджували весільні ворота. Яанов день був узагалі найкращим для проведення весілля, вважалося , що шлюб , укладений у Яанов день, буде міцним і щасливим.
РОСА ЯАНОВОЇ НОЧІ теж була чарівною. Росу збирали, тягнучи по лугах і косовицях білі простирадла. Росу вичавлювали і зливали в пляшки.
Яанів день був пов'язаний як із землеробством, так і зі скотарством. У Яанів день пастухам дозволялося приганяти череди з пасовища раніше. З нетерпінням очікуючи, коли череду можна гнати додому, плели вінки з квітів, якими прикрашали і себе, і своїх підопічних. Пригнану череду зустрічали урочисто, пастухів пригощали Яановим сиром, яйцями й іншими ласощами.
Їжа в Яанов день була краще, ніж у будень. В Естонії було характерним готувати в цей день БЛЮДА З МОЛОЧНИХ ПРОДУКТІВ - адже початок літа, завдяки найбільшій соковитості трав, був особливо сприятливим для удійності корів.
Напередодні Яанова дня готувалася ОЛІЯ ("Яанова олія від усіх лих врятує") і в достатку сир. У південної Естонії, що знаходилася під впливом Латвії, одним з найулюбленіших блюд був приготовлений з домашнього творогу сир - СЫЙР, а також булочки із сиром - ВАТРУШКИ МУЛЬГИ. На Яанов день (як на Великдень і Трійцю) варили яйця і фарбували їх березовими листками. Робили яєчну олію. Якщо була можливість різали вівцю, варили м'ясо і робили колобки. В усіх родинах пекли хліб і булки, житні коржі і пироги. Якщо відправлялися на велике народне багаття, їжу брали із собою в кошиках і ділилися нею з іншими. Невід'ємною частиною свята було пиво – відомий з давніх часів жертовний напій і супутник знаменних подій.
Яанове вогнище, поряд з їжею та пивом ніс своє смислове навантаження в жертовному ритуалі. Колись їжа та питво у загального вогнища та кидання у вогнище їжі означало давнє жертвоприношення. пищи означало давнє жертвоприношення – словосполучення «jaanikabi» (дослівно – «Яанова жалість»), що зустрічається в одній з пісень, що розспівали у Яанова багаття, і є жертовна їжа й питво. Хмільне пиво слугувало і для підняття тонусу.
Центральною подією свята Яанова дня, його кульмінацією було ЯАНОВЕ БАГАТТЯ. Вогонь символізував Ярило-сонце, що стоїть в найвищій своїй точці, в день сонцестояння. Яанів вогонь запалювали в піднятій на жердину смоляній бочці, іноді й в укріпленому на переплетенні жердин смолокурі . У прибережних районах і на островах багаття найчастіше запалювали на землі - там увечері напередодні Яанова дня спалювали також старі човни і кораблі. Згодом всюди утворилися постійні місця багать. Багато пагорбів у південній Естонії так і називаються "jaanіmaed" (дослівно - Яанові гори).
Помітне місце у святкуванні Яанового вечора і Яанового дня займає КАТАННЯ НА ГОЙДАЛЦІ. Йдучи на гойдалки, кожний брав що-небудь із собою в подарунок будівельникам гойдалок. Такими дарунками могли бути в'язані носки і рукавички, кисети і кишені , що підвішуються до пояса , для точильного бруска, а також пиво і взагалі усе, що могло порадувати майстрів капелей.
Без подарунка хлопці не пускали дівчат ні на гойдалці, ні з гойдалки. Для виходу до гойдалки дівчата виймали зі скринь найкращий одяг і прикраси.
Коли полум'я багаття починало знижуватися і вогонь ставав меншим, починалися СТРИБКИ ЧЕРЕЗ БАГАТТЯ. Колись вони мали на меті очищення і зміцнення щастя.
З Яановим днем пов'язаний ПЕРЕКАЗ ПРО ЦВІТІННЯ ПАПОРОТІ в Яанову ніч. Вірили, що чудесна квітка ця "блищить яскравіше ранкової зірки, крутиться як колесо, розкидаючи навколо блискаючі іскри, а світло , що виходило з нього, висвітлювало все навколо як сонце". Той, хто знаходив квітку папороті, мав стати багатим, мудрим, щасливим, міг відкрити будь-як замки, стати невидимим і т.д.
Традиційна музика і спів
Давні форми музичного фольклору естонців: замовляння, голосіння, байки. Найбільш визначні – одноголосні рунічні пісні (руни – епічні народні пісні), а також обрядові, трудові, сімейно-обрядові, ліричні. За жанровими ознаками розрізняються: північно естонські (гойдалкові пісні) та південно естонські (чабанські пісні).
Естонські музичні інструменти: хайуканнель; духові: віллепіль, сарв, ріг, кар'япасун; торупілль – волинка.
Танцювальна культура
Залежно від кількості учасників і форми естонські танці поділяються на чотири групи:
1. Танці по колу та вервечкою. Танцівники по одному або парами стають один за одним (колоною або вервечкою). Приклади: „Вервечка”, „Мухунський кривий”.
2. Контрданси та криві. Кількість учасників та фігури повністю визначені. Підгрупи: англезит і трьома парами; сетускіє „каргуси”.
3. Парні танці. Рухи пар: „Ванаранна”, „Лабаялавальс”, „Тульяк”.
4. Сольні танці. Це танці, де виступає один танцівник – „Рістітанц” (танок у хрест”).
Національні ігри
ЧЕТ-НЕЧЕТ
В гру грають в пору Різдва, коли вживають багато горіхів. Один з гравців ховає в кулаку 2-3 горіха, другий гравець має вгадати парне чи непарне число горіхів у нього в кулаку. Той, хто вгадує, забирає горіхи собі.
СТРІЛЬБА ПО ТЕТЕРЕВУ
Нарешті підвішеного каната на висоті приблизно метр від землі поперечно укріпляється перекладина. На неї умощується «мисливець», якому заборонено торкатися землі ногами, а мотузки – руками. В такому стані йому треба спробувати збити кінцем палки, яку він тримає в руках, встановлену на тичині шапку («тетерева»), тобто «застрелити» його.
ЗАГАДКИ
• У однієї матері (батька!) семеро дітей (Тиждень).
• Грошей не коштує, а дорого цінується (Чесне і'мя).
• Квітне без квіту (Папороть).
• Яку траву і сліпий знає (Кропива).
• Дихає, росте, а ходити не може. (Квітка).
Республіка Естонія
Республіка Естонія
Державна символіка
Державний прапор – синьо-чорно-білий.
Великий державний герб – це позолочений щит, на якому зображені три сині леви з піднятими правими лапами, обрамлені з обох боків золотими дубовими гілками.
Національний гімн Естонії – „Моя Батьківщина”, музика Фредеріка Паціуса на слова Йохана Яннесена.
Державна мова – Естонська
Столиця – Таллін
Державний устрій – Республіка.
Населення – 1 млн. 455 тис. осіб. Національний склад: естонці (65 %), росіяни (28 %), українці (2,6 %), білоруси (1,5 %) та ін.
Віросповідання – лютерани, православні, баптисти та ін.
Естонці в Україні
Посольство Естонської Республiки
01901, Київ-33, МСП
вул. Володимирська, 61/11 (044) 224 8361
Естонське земляцтво України.
Кримське естонське товариство культури.
Історія розселення
У Криму естонські поселення зосереджені в основному в степовій частині Криму. Це такі села як Першотравневе , Краснодарка, Гвардійське, Самсоново, Охотниково, Берегове.
Перші естонці оселилися в Криму у 1861 р. Масове переселення йшло три роки. У Крим їхали в основному безземельні селяни, тому улаштовувалися на вільних землях. Так утворювалися великі естонські села Замрук, Учкую-Тархан, Джурчи, Кончи-Шавва, Сирт-Каракчора, Боз-Гоз, Джага-Кущи. До кінця XІ століття естонські переселенці матеріально зміцніли.
У 1917 р. було створено 7 естонських громад. У період громадянської війни суспільна діяльність була припинена. Пізніше почалися репресії, депортації, висилки. Було ліквідовано багаті естонські села.
Кримські естонці тривалий час зберігали рідну мову в естонському середовищі . У великих естонських селах були школи, у яких навчання проходило естонською мовою. І лише після глобальної колективізації в 30-і р. 20 ст. естонські школи були закриті й естонці стали забувати рідну мову.
Стосовно релігії естонці традиційно були християнами лютеранами і відвідували лютеранські кірхи разом з німцями. Але з приходом радянської влади в села кримських естонців і знищенням храмів цю традицію було втрачено.
Пам'ятки, музеї
Унікальним зібранням предметів, що характеризують господарську діяльність, матеріальну і духовну культуру кримських естонців, володіє Кримський етнографічний Музей (філія Кримського республіканського краєзнавчого Музею), з яким ведеться тісне співробітництво щодо організації естонських свят, конференцій. Пріоритетними напрямками роботи співробітників є збиральна, виставочна і науково-дослідна. У фондах етнографічного Музею зберігаються більше 4000 експонатів. Естонська колекція налічує близько 400 предметів. Частина з них експонується в експозиційному комплексі "Естонці" на стаціонарній виставці "Мозаїка культур Криму".
2003 року в Києві відбулося презентація спільного поштового випуску марок “Україна – Естонія”, присвяченого темі «Шлях з варягів у греки». До презентації була приурочена виставка українських та естонських марок, випущених протягом 1992-2003 рр.
Можливості національної освіти
На даний час відновилось навчання естонській мові. З Естонії кожний рік надсилають вчителя, який проводить уроки рідної мови для естонських дітей в Олександрівській школі (Червоногвардейський р-н), а також в Сімферополі для усіх охочих.
Свята
На даний час для усіх естонців України стало традиційним відмічають Дні естонської культури, які проводяться в Криму. На свята приїжджають гості з різних районів України, а також з Естонії, Латвії, Литви, Швеції, Канади. Також традиційно для кримських естонців святкування Jaani Paev (Яанов день) — одного з найулюбленіших свят (24 червня).
